Про київську міську електричку

Глибше в історію

Перші проекти по використанню залізничного транспорту у якості міського почали розглядати з 1900 років. Тоді було запропоновано прокласти залізничну лінію від вокзалу до Подолу через площу Перемоги, побудувавши декілька проміжних станцій. Проектом передбачалось прокласти лінію шляхом будівництва підземних тунелів або наземних естакад. Перші міські електрички у Києві почали з’явилися у 70-х роках із запуском пасажирського руху Південним напівкільцем.

Початок сучасної київської міської електрички було покладено 2 вересня 2009 року. Тоді перша лінія пов’язувала між собою дві зупинки – Київ-Петрівка та Огородня (нині Троєщина). Метою запуску першої черги проекту було створити умови мешканцям Троєщини доставатися до найближчої станції метро Петрівка, що було дуже необхідно у годину пік. Вартість квитка у міській електричці складала на той час 1 грн 70 коп. (тоді як у приміській електричці та автобуси 2 гривні). Першим рухомим складом на маршруті були електропоїзди ЕПЛ9Т у кількості 10 составів у складі з 6 вагонів.

У жовтні 2011 мережу міської електрички було розширено до 14 станцій навколо Києва, об’єднану у кільце. Через рік було відкрито ще одну станцію.

Від початку експлуатації, проект міської електрички неодноразово перетворювався від перспективного до занедбаного. Відсутність модернізації призвели до погіршення стану рухомого складу, інфраструктури. Поїзди курсували з запізненням від 10-15 хв до 1,5 години.

У 2014 році відбулась модернізація. Електропоїзди пройшли оновлення, розроблено новий логотип. На поїздах встановили GPS-датчики для відстеження їх місцезнаходження.

Київська міська електричка сьогодні

Київська міська електричка є невід’ємною частиною транспортної мережі громадського наземного транспорту столиці. Інтеграція в міську мережу дозволила досягти інтероперабельність електрички з іншими видами транспорту: трамвай, тролейбус, метрополітен, автобуси, маршрутки, приміські електрички. Рух поїздів з 2022 року здійснюється не кільцевим, а човниковим маршрутом за рахунок включення до числа зупинок станції Святошин, яку раніше поїзди оминали. Проте, це аніяк не вплинило на основний принцип роботи міського експресу. Навпаки, привабливість електрички серед столичних пасажирів збільшилась. З’явилися нові зупинки: Київ-Дніпровський та Русанівка.

Неодноразово міська електричка ставала порятунком мешканців столиці, коли робота іншого наземного транспорту було паралізованою внаслідок хуртовини або заторів. В умовах війни міська електричка також відіграє важливу роль у пересуванні містом, коли інші види транспорту не курсують під час повітряної тривоги між лівим та правим берегом.

За матеріалами:

1 https://www.the-village.com.ua/village/city/transport/108923-nazemnoe-metro
2 http://infoportal.kiev.ua/uk/kievskaya-gorodskaya-elektrichka/
3 https://urbanrail.kiev.ua/uk/
4 https://www.skyscrapercity.com/threads/Міська-електричка-urban-rail.1494924/
5 uk.wikipedia.org